КОЗАЦЬКА ДОБА - це особливий період української історії в межах Великого князівства Литовського та Речі Посполитої XV-XVIII століть. Термін тюркського походження "козак" означав   вершника, найманого воїна, степового розбійника, добувача. Аж до останньої чверті XVI століття козацтво — це заняття i спосіб життя, a не соціальний статус. Серед перших організаторів козацького війська були Остап Дашкевич, староста Черкаський, Предслав Лянцкоронський, староста Хмельницький, Бернард Претвич, староста Барський, Семен Полозович, староста Черкаський, князь Дмитро Байда Вишневецький.

 

 Загроза нападів з боку турків та кримських татар змушувала короля дбати про захист кордонів Республіки Обох Народів, так за порогами Дніпра з'являються козацьки укріплення, які отримали назву "січі".

Вже 5 червня 1572 року король польський Сигізмунд II Август своєю грамотою доручив коронному гетьману Язловецькому набрати "певний почет" з козаків, які мали одержувати платню від Речі Посполитої, та вчинити "постановеньє межа козаки низовими", тобто запровадити контроль над східними кордонами.

«А в лѣто 1576 за Стефана Баторія Короля Полского Козаки въ лучшій еще строй учиненни. Тойже Король, видя у Козаковъ мужество великое и зъ Татари на бранехъ, постави имъ Гетмана, присла имъ короговъ, бунчукъ и булаву, и на печати гербъ, рицарь зъ самопаломъ и на головѣ колпакъ перекривленній.

Перший загін складався з 300 "низових козаків", які одержували по 2,5 злотих "на квартал" і сукно на жупан. Відтепер ці козаки були внесені до "реєстру" і знаходилися на державній службі польській короні. Поновлено його було у 1578 році королем Стефаном Баторієм, який набрав реєстровий полк з 500 козаків.

   У 1625 році реєстрове козацтво досягло 6000, яких було поділено на шість реєстрових полків: Київський, Переяславський, Білоцерківський, Корсунський, Канівський і Черкаський. За службу козаки отримували з польської королівської скарбниці грошове жалування, сукно, порох, свинець.

Так у першій половині XVII століття козацтво оформлюється в окремий суспільний стан.

Адміністративна система народилася з військової організації: гетьман, військовий суддя і військовий писар, осавул, обозний  складали так звану генеральну старшину. Генеральний суддя був другою службовою особою, він здійснював суд над козаками і призначав начальника артилерії. Військовий писар завідував канцелярією і вів всі письмові справи. Військовий осавул слідкував за дотриманням козаками порядку, відав охороною кордонів, заготівлею продовольства для війська тощо. Гетьман при цьому зосереджував у своїх руках вищу військову, адміністративну і судову владу. Гетьманів було багато, на лівому березі Дніпра свій, на правому інший, за порогами ще один – й кожен вважав свою булаву головною,  нерідко гетьмани не могли домовитися і воювали між собою.

На початку 1648 року гетьманом на обох берегах Дніпра було обрано Богдана Хмельницького.

Козацьке військо отримало свою печать — герб із зображенням козака з рушницею на плечі, з шаблею та списом, застромленим у землю поруч з постаттю козака. Січова корогва була  малинового кольору: на лицьовому боці був зображений в білий колір святий Архангел Михайло, а на зворотному—білий хрест, оточений небесними світилами.

8 серпня 1649 року була обнародувана "Декларація його королівської милості війську Запорізькому...", яка отримала назву Зборівський договір. Цим документом межа козацько-української території визначалась по лінії: Дністер — Ямпіль — Брацлав — Вінниця — Погребище — Паволоч — Користишів — Горностайпіль — Димер — Дніпро — Остер — Чернігів — Ніжин — Ромни.

До реєстру Війська Запорізького вписалося 40 тисяч козаків. Коронні війська не мали права з'являтися на   визначеної дговором території. Всі посади в Україні мали обіймати особи православної віри.  Київському митрополитові було надане місце в сенаті. Єзуїтм заборонялось проживати в українських містах. Повстанцям гарантувалася повна амністія.

Шість років тривала війна козаків проти панування католицької Польщі. За військовою допомогою гетьман Хмельницький звертався до султана турецького, короля шведів, кримського хана та царя Московського.

 В 1654 році відбулася  Переяславська рада. Царська жалувана грамота від 27 березня  називає гетьмана і Військо Запорізьке "підданими московського царя". Московська держава за своєю природою була абсолютистською, кріпосницькою, для неї  козацтво з  республіканським ладом було загрозливим викликом.

Отже, під крилами двоголового орла козацька доба втратила свої життєдайні ресурси, розчинилася  в історії запровадження в краї загальноімперського адміністративно-територіального устрою.

Матеріальні свідчення подій і доль героїв епохи зібрані у колекції «Раритети козацької доби» Музею Шереметьєвих.

 

 

 

Музей Шереметьєвих  за останні роки здійснив десятки масштабних виставок у різних містах України.

Зібрання «Раритетів козацької доби» – одна з них.

Колекція раритетних карт, що були виготовлені голландськими вченими на початку XVII століття у Амстердамі, наглядно демонструє  реальні терени «козацької доби»: землі басейну Дніпра, Велике Князівство Литовське.

Портрети гетьманів Сагайдачного, Хмельницького, Самойловича, Мазепи, полковників Гамалеї, Дарагана, Свічки, Миклашевського та інших знайомлять з видатними персонажами епохи.

Сфрагістична колекція Музею Шереметьєвих є одною з найбагатших у Європі. Раритетні особові печатки козацької старшини та оригінальні документи скріплені ними складають  безцінний фонд для вивчення реальної вітчизняної історії.

Василь Полуботок, онука славного наказного гетьмана Павла Полуботка  у 1757 році дав у церкву Михайлівську срібний келих -  цей рідкісний меморіальний експонат з відповідним написом - у експозиції поряд з Євангелією козацького корсунського куреня в пам’ять  загиблого товариша у церкву Покрови Пресвятої Божої матері справленою.

Козацькі казани з Черкащини, в яких варили куліш та юшку чотириста років тому, фляги та похідні баклаги, срібні чарки келихи та ложки з гербами - складають рідкісні за станом  збереження музейні комплекси.

Бойовий пернач, бойова коса, бойова сокира, кіраса та келепи поруч з срібними поясами та порохівницями, чорнильницями, гарматами, прапорами, натрусками, люльками та ладунками – справжні раритети козацької доби.

   Ікона Покрови у бароковій традиції XVIII століття містить й текст молитовного звернення козаків до Божої матері:                                        Молим покрий нас чесним твоїм покровом избави ас  от всакого зла.

   На сенсорному екрані в електронному вигляді експонується повний текст реєстру козаків 1649 року -  в якому кожен відвідувач може знайти представника свого роду й тим підтвердити головний посил виставки «Раритети козацької доби» – повага до своїх історичних  коренів, етнічних витоків,  до правди історії є нашим нерозмінним достеменним скарбом.

 

 __________________________________________________ 

 

© 2009 музей Шереметьевых.

Главная  Вступление  Разделы  Пресса  Контакты  Форум